Птахи летять у вирій

Осінь своїм пензлем розмалювала всю природу  жовто-золотистими фарбами.  Ще в повітрі літає павутиння бабиного літа, але з кожним днем стає все холодніше. Я дивлюся на похмуре небо і бачу, як золотими ключами летять у теплі краї птахи. Вже не почую я дзвінкого пташиного співу. Сумно стає на серці… Про що  думають ті птахи? Можливо, вони, як і я, сумують за теплими промінчиками сонця. Може  їх думки вже за синіми морями в далекій  чужині. Я б хотіла стати птахом, підняти руки і злетіти в далеку височінь. Як і  цим журавлям мені не подобаються короткі холодні дні. Я люблю сонце. І тому зараз кричу вслід птахам:

- Повертайтеся   скоріше і принесіть на своїх крилах весну!